Особам, які подали прохання про надання притулку, у перший період перебування в Німеччині заборонено працювати. Як правило, ця заборона діє протягом усього часу перебування в приймальному центрі, хоча в багатьох випадках дозвіл на працевлаштування може бути надано вже через три місяці.
Після (щонайменше) трьох місяців особи, які втекли з країни та мають дозвіл на перебування або навіть вже мають дозвіл на тимчасове перебування, для отримання дозволу на працевлаштування, як правило, потребують згоди Федерального агентства з питань праці (BA). Для цього проводиться перевірка умов праці з метою забезпечення адекватної заробітної плати та рівноцінних умов праці для іноземних працівників. До закінчення 48-го місяця заяви на дозвіл на працевлаштування слід подавати до Управління у справах іноземців, яке передає їх до ФАП. Протягом цього періоду дозвіл на працевлаштування видається лише для конкретного робочого місця. Після закінчення 48-го місяця перебування особи, які мають дозвіл на тимчасове перебування або дозвіл на проживання, отримують дозвіл на працевлаштування від Управління у справах іноземців без додаткової перевірки з боку Федерального агентства з питань праці.
Дозвіл на працевлаштування не отримують особи, які шукають притулку, які зареєстровані в Німеччині менше трьох місяців, повинні виїхати з країни або незабаром будуть депортовані. Те саме стосується осіб, які шукають притулку, та осіб, яким надано тимчасовий дозвіл на перебування, з безпечних країн походження.
Особи, які мають дозвіл на проживання як визнані біженці, можуть працювати на повну ставку. Адже всі, хто має дозвіл на проживання з міжнормових, гуманітарних або сімейних підстав, як правило, можуть працювати без будь-яких обмежень — у тому числі як самозайняті особи.
Рішення BAMF щодо надання притулку та їхні наслідки для доступу до трудової діяльності
BAMF (Федеральне відомство з питань міграції та біженців) приймає рішення щодо заяв про надання притулку та, відповідно, щодо доступу до ринку праці. Ця процедура триває в середньому близько одинадцяти місяців (дані BAMF, станом на червень 2026 року), однак тривалість може варіюватися залежно від країни походження. Існують такі можливості:
1. Заявники отримують в Німеччині притулок як особи, що зазнають політичних переслідувань.
2. Заявники визнаються біженцями та отримують захист відповідно до Женевської конвенції про статус біженців, якщо їхнє життя або свобода у країні походження перебувають під загрозою через етнічну приналежність, релігію, громадянство, належність до соціальної групи або політичні переконання.
Обидві групи отримують дозвіл на проживання строком на три роки, який дає їм право на необмежену трудову діяльність. Після цього перевіряється, чи покращилася ситуація в країні походження. Після п’яти років перебування може бути надано дозвіл на постійне проживання, за умови дотримання інших вимог (забезпечення засобів до існування, знання німецької мови тощо); за умови особливо високого рівня володіння мовою (рівень C1 за Рамковою шкалою європейських мов) та значного забезпечення засобів до існування це можливо вже через три роки.
3. Субсидіарний захист надається, якщо в країні походження існує серйозна загроза, така як смертна кара, тортури, принизливе поводження, покарання або загроза життю внаслідок збройних конфліктів.
Ці особи також отримують дозвіл на проживання строком на три роки, а через п’ять років можливе отримання дозволу на постійне проживання. Дозвіл на проживання не подовжується, якщо його мета втрачає актуальність.
4. Заборона на депортацію — особи, які подали прохання про надання притулку, не можуть бути депортовані, якщо депортація є неприпустимою згідно з Європейською конвенцією з прав людини (ЄКПЛ). Заборона на депортацію настає, якщо при поверненні до країни призначення існує значна небезпека, наприклад, у разі наявності захворювання, якщо в країні призначення неможливе належне лікування.
У цьому випадку надається дозвіл на проживання терміном не менше одного року з можливістю продовження. Трудова діяльність дозволена без обмежень. Через п’ять років можливе отримання дозволу на постійне проживання, якщо виконано інші вимоги (забезпечення засобів до існування, знання німецької мови тощо).
5. Відмова у наданні притулку. Біженцям загрожує депортація, якщо вони вчасно не подадуть позов. Початок трудової діяльності заборонено — за винятком випадків, коли надано дозвіл на тимчасове перебування.
6. Неприйнятність заяви про надання притулку через компетенцію іншої держави-члена. Федеральне відомство з питань міграції та біженців (BAMF) може депортувати біженців до іншої (компетентної щодо них) країни ЄС. У цих випадках працевлаштування в Німеччині також заборонено.
Можливості професійного навчання
Усі особи з міграційним минулим можуть розпочати шкільне професійне навчання в Німеччині, незалежно від країни походження, тривалості перебування в Німеччині та статусу проживання. У цьому випадку також не потрібно звертатися до Управління у справах іноземців за дозволом. Однак це не стосується навчання на підприємстві. Для цього потрібний дозвіл на працевлаштування від Управління у справах іноземців. Для цього необхідно подати договір про навчання. Для осіб, які прибувають до Німеччини в рамках Закону про імміграцію кваліфікованих працівників, необхідна перевірка пріоритетності з боку Федерального агентства з питань праці. Особи, які як біженці розпочинають навчання в Німеччині, повинні мати право залишатися в країні протягом усього терміну навчання, а після його закінчення — ще шість місяців для пошуку роботи. На час навчання доступні можливості фінансової підтримки як для осіб зі статусом «терпимості» (Duldung), так і для тих, хто має дозвіл на проживання (Aufenthaltsgestattung). Детальну інформацію про те, які групи осіб і в який час можуть скористатися різними інструментами фінансової підтримки, ви можете прочитати тут. Особи, яким було визнано право на притулок, не повинні дотримуватися жодних термінів очікування. Ті, кого після завершення навчання приймають на роботу або хто знаходить роботу в іншому місці, отримують дозвіл на проживання ще на два роки.